Алгоритм взаємодії щодо превенції та протидії булінгу в закладах освіти

Лист МОН Щодо організації виховного процесу у закладах освіти у 2024/2025 навчальному році

Лист МОН Щодо організації виховного процесу в закладах освіти у 2023/2024 навчальному році

Лист МОН Щодо організації виховного процесу в закладах освіти у 2022/2023 навчальному році

Лист МОН Про створення безпечного освітнього средовища в закладі освіти та попередження і протидії булінгу (цькуванню)

Лист Мон Роз’яснення щодо застосування наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти

Лист Мон Роз’яснення щодо застосування наказу Міністерства освіти і науки України від 28.12.2019 № 1646 «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти

Наказ МОН Про деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти

Методичний посібник “Кодекс безпечного освітнього середовища”

До кого звертатися у випадку булінгу.

– Директор коледжу Іллєнко Олександр Григорович;

– Заступник директора з виховної роботи Ечко Валентина Миколаївна;

– Практичний психолог Шевченко Вікторія Євгеніївна;

– Класні керівники академічних груп, завідувачі відділень та викладачі коледжу.

Національна «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» з питань запобігання насильству

(консультації юриста, психолога, соціального педагога):

 Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);

– Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;

– Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;

– Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;

– Уповноважений Президента України з прав дитини Герасимчук Дар`я Миколаївна.  

– Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;

– Національна поліція України 102.

Реакція дорослих на булінг

Швидка та доречна реакція дорослих (батьків і викладачів) на  ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності,  демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили  або дізналися про булінг:

• Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.
• Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.
• Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.
• Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.
• Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.
• Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.
• Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.
• Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, запитуйте про школу, розумійте їхні проблеми.
• Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.
• Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.

 Що можуть зробити викладачі?

Для успішної боротьби з насильством:

• Усі учасники освітнього процесу мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у закладі є неприйнятними.
• Спільно з студентами мають бути вироблені правила поведінки у групі. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.
• Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок дитини і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.
• Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Студентам важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути  негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при  повторних випадках агресії.
• Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна  зробити, щоб таке не повторилося.
• Студентам треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити дитину, яка потерпає від знущання, якщо треба, покликати на допомогу дорослих.
• Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб діти не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати студентам підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

 Що можуть зробити батьки?

Багато дітей соромляться розповідати дорослим, що вони є  жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

• Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).
• Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).
• Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).
• Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).
• Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).
• Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, завуча або директора закладу.

Види булінгу: 

– фізичний: штовхання, підніжки, зачіпання, бійки, стусани, ляпаси, «сканування» тіла, нанесення тілесних ушкоджень;

– економічний: крадіжки, пошкодження чи знищення одягу та інших  особистих речей, вимагання грошей;

–  психологічний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, міміка  обличчя, поширення образливих чуток, ізоляція, ігнорування, погрози,  жарти, маніпуляції, шантаж;

–   сексуальний: принизливі погляди, жести, образливі рухи тіла, прізвиська та образи сексуального характеру, зйомки у переодягальнях, поширення  образливих чуток, сексуальні погрози, жарти;

–  кібербулінг: приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету, інших електронних пристроїв.

 Типові ознаки булінгу (цькування)

–  Систематичність  (повторюваність) діяння;

– наявність сторін (кривдник, булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

– дії або бездіяльність кривдника,  наслідком яких є заподіяння психічної  та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування  потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції  потерпілого.