ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА

Шевченко Вікторія Євгеніївна

практичний психолог Роменського коледжу СНАУ
Моб.: (096) 122-45-15

Про психологічну службу коледжу

Психологічна служба коледжу діє згідно наказу Міністерства освіти і науки України №27 від 03 травня 1999 року «Про затвердження Положення про психологічну службу системи освіти України», керується в своїй роботі Положенням про психологічну службу.

Діяльність практичного психолога  спрямована на допомогу  студентам, викладачам   у формуванні професійної та життєвої компетентності випускників коледжу.  Передбачає формування  навичок професійної діяльності, рис особистості професіонала, мотивації до обраної професії, навичок спілкування і розв’язання конфліктів, навичок відповідального батьківства, обізнаності у сімейному та подружньому житті, навичок керівництва іншими людьми, навичок саморозвитку і самовдосконалення, навичок планування кар’єри та ін.

   Напрями діяльності практичного психолога:

  • психологічний супровід студентів 
  • соціальна і психологічна профілактика
  • професійна орієнтація та життєве планування студентів
  • консультативно-методична робота
  • психологічна діагностика
  • психологічна профілактика і корекція
  • психологічна прогностика
  • професійне самовдосконалення

Корисні посилання та рекомендації практичного психолога

► Лист МОН від 24.07.2019 № 1/9-477 “Про типову документацію працівників психологічної служби у системі освіти України”

► Лист МОН від 18.07.2019 № 1/9-462 “Про пріоритетні напрями роботи психологічної службі у системі освіти на 2019-2020 н.р.”

Лист ІМЗО від 30.10.2018 № 1/9-656 “Про перелік діагностичних методик щодо виявлення та протидії домашньому насильству відносно дітей”

► Наказ МОН від 02.10.2018 № 1047 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами”

Лист МОН від 05.09.2018 № 1/9-529 “Про документацію працівників психологічної служби у системі освіти України”

► Наказ МОН від 22.05.2018 № 509 “Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України”

Лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480 “Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству”

► Лист ІМЗО від 15.05.2018 № 22.1/10-1529 “Про курси підвищення кваліфікації практичних психологів та соціальних педагогів”

► Лист МОН від 20.04.2018 № 1/9-252 “Про підготовку аналітичної довідки щодо діяльності психологічної служби у системі освіти України”

►  Наказ МОН від 08.08.2017 № 1127 “Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки України щодо розвитку психологічної служби системи освіти України на період до 2020 року”

 

Вступ дитини до коледжу  приносить батькам не лише радість, а й паніку. Як підтримати свого новоспеченого студента та допомогти йому уникнути неприємностей?

Менше контролю.

    Студентські роки — це перехідний етап між школою та дорослим життям. Саме тоді формується самостійність та відповідальність. Звісно, потрібно цікавитись життям своєї дитини та допомагати. Але контроль кожного кроку лише зашкодить. Дозвольте дитині самостійно ухвалювати рішення та нести за них відповідальність.

     Батьківський контроль повинен бути періодичним. Час від часу запитуйте про навчання, стосунки з викладачами та одногрупниками. Але намагайтесь не критикувати, а підтримувати. Діліться власним досвідом, розповідайте не лише про свої студентські досягнення, а й про помилки. Тоді дитина більше вам довірятиме і проситиме поради.

    Не надто розпитуйте про бали, конспекти та контрольні. Перші місяці навчання дуже стресові для студентів. Їм потрібно звикати до іншої системи оцінювання, нових видів контролю знань та багатьох інших змін. Краще поцікавтеся, які предмети подобаються вашому першокурснику. Нехай він відчує вашу небайдужість до його інтересів, а не лише контроль.

Допомагайте взаємодіяти з колективом.

     У школі фактично весь навчальний процес контролював учитель. В коледжі  зона відповідальності значно розшириться. Студенти самі обирають навчальну літературу, контролюють кількість набраних балів за семестр, пильнують дедлайни та власні «хвости». Завжди самостійно вирішувати всі питання — надто складно. Потрібно взаємодіяти. Поцікавтесь, які стосунки у вашого сина чи доньки з одногрупниками. Запропонуйте кілька ідей, як можна разом ефективно підготуватися до модуля чи заліку. Порадьте співпрацювати: ділитись інформацією, конспектами, допомагати та просити допомоги. Це не лише дасть змогу вдало скласти іспити, а й навчить бути хорошим командним гравцем у будь-якій життєвій ситуації.

Вчіть розпоряджатися фінансами.

    Більшість батьків обирають просту схему: давати  на тиждень  певну суму кишенькових грошей і не контролювати витрати. Дитина може витратити ці гроші за перші дні  і зіткнутись із проблемами. Як же вчинити далі: знову дати грошей чи нехай викручується?

   Кожен з варіантів може призвести до нехороших наслідків. Краще допоможіть студенту спланувати свій бюджет. Для цього є безліч програм для смартфонів, наприклад Homemoney, Spendee, Easycost. Але спершу потрібно на практиці опанувати певні речі. Поясніть дитині, наскільки важливо вчасно оплачувати рахунки, допоможіть розставити пріоритети у витратах. Поговоріть про необдумані покупки та речі, на яких не варто економити.

Дозвольте самостійно обирати майбутнє.

    Батьки часто дозволяють собі робити вибір замість дитини. Адже мама і тато вже мають певний досвід і знають, куди потрібно рухатись, щоб досягти успіху.

   Але випускники шкіл не завжди здатні уявити чітку картину власного майбутнього. Вони не знають, яким точно буде їхнє місце в суспільстві та яке заняття приноситиме задоволення протягом життя. Є лише тут і зараз. У такій ситуації дитину можна певним чином підштовхнути до вибору.    Допомогти визначитись, спираючись на її інтереси.

   Але це усвідомлення прийде в коледжі. Згодом студент зрозуміє, у якому напрямку хоче рухатись. Тому намагайтесь не впливати на вибір профільної спеціалізації вашої  дитини.

    Також ваш студент може захотіти змінити спеціальність, факультет чи навіть виш. Це може бути імпульсивне рішення, яке виникло через стрес або конфлікт. Дайте дитині час на роздуми. Але якщо рішення обдумане, просто не заважайте сину чи доньці самостійно будувати своє майбутнє. Краще змінювати життя, поки ще молодий. А не коли в тебе вже сім’я і ти розумієш, що багато років займаєшся справою, яку не любиш.

    Бувають і критичні випадки: «На третьому курсі син почав працювати за спеціальністю. Але часу на навчання йому не вистачало. Тому почались проблеми. А в результаті взагалі все дійшло до відрахування. Я дуже хвилювалась, просила його вступити до будь-якого приватного вишу чи хоча б коледжу. Боялась, що він залишиться без освіти. Але син твердо вирішив закінчити свій коледж. Від відновився і цього разу довів навчання до кінця. Це був його дорослий вибір», — ділиться мама одного з випускників.

Допомагайте пов’язувати навчання і життя.

     Навчання студента часто проходить за схемою: вивчив, склав, забув. Потрібно набрати бали, скласти сесію, вийти на стипендію. А потім вже на роботі згадують про деякі  предмети і шкодують, що так мало часу їм приділяли.

    Коли студент дивиться на навчальну дисципліну не як на випробування, яке потрібно пройти, а як на досвід, що буде корисним у майбутній роботі, ставлення змінюється.

Іспит – це своєрідна боротьба, в якій потрібно проявити себе, показати свої можливості і здібності. 


Що потрібно зробити:

•    склади план своїх занять: чітко визнач, що саме будеш вивчати кожен день;
•    почни з найважчого, але якщо тобі важко «розгойдатися», можна почати з того матеріалу, який тобі найбільше цікавий і приємний;
•    структуруй  матеріал за допомогою складання планів, схем, причому бажано на папері;
•     чергуй заняття і відпочинок, харчування, нормальний сон, перебування на свіжому повітрі;
•    пам’ятай, що чим раніше ти почнеш підготовку до іспитів, тим краще; 
•    спочатку підготуй своє робоче місце: прибери зі столу зайві речі, зручно розташуй потрібні підручники, посібники, зошити, папір, олівці і т. д.;
•    розумно використовуй  консультації викладача. Приходь на них, солідно попрацювавши вдома і з заготовленими конкретними питаннями. 

Готуючись до іспитів, подумки малюй собі картину тріумфу. Pалиш один день перед іспитом на те, щоб знову повторити всі плани відповідей, ще раз зупинитися на найважчих питаннях. 
Увечері напередодні іспиту перестань готуватися, прийми душ, зроби прогулянку, виспися якнайкраще, щоб встати бадьорим, з відчуттям сили і «бойового» настрою. 
Коли на іспиті отримаєш свій квиток, спокійно сядь за стіл, обміркуй питання, накидай план відповіді і відповідай впевнено. 
«Хвилюйтеся спокійно – у вас екзамени» 
Якщо у вас хороша зорова пам’ять, і ви добре підготувалися до іспиту, то сторінка підручника або конспекту сама спливе перед очима. Треба тільки зосередитись і неодмінно заспокоїтися. 
Якщо ви схвильовані, то закрийте очі, розслабтеся, згадайте на хвилину щось веселе  або приємне. 
Після того, як ви прийдете в робочий стан, уважно прочитайте питання. Не може бути, щоб ви абсолютно нічого не знали. Просто не буває такого! 
Якщо якесь питання ви знаєте добре, то починайте з нього. При підготовці до відповіді на нього ви підсвідомо будете пригадувати інші питання. 
Не впадайте у відчай і не лякайтеся, якщо в першу хвилину вам здасться, що ви взагалі нічого не знаєте. Таке буває з багатьма. Активне пригадування– важкий і складний процес. 
Якщо матеріал засвоєний вами добре, то через деякий час у вас в пам’яті почнуть, як би, спливати частини відповіді. І нічого страшного, якщо ви не можете згадати зовсім. 
Зрештою, володіючи загальними знаннями про предмет, до чого можна додуматися самостійно.


Методи саморегуляції в умовах стресу.


Релаксація – це метод, за допомогою якого можна частково або повністю позбутися від фізичного або психічного напруження. Зрозуміло, вона не вирішує всіх турбот і проблем, але, тим не менш, послабить їх вплив на організм, і це дуже важливо. Освоювати методи релаксації потрібно заздалегідь, поки для цього немає необхідності.
Вправи.
1. Сидіть спокійно приблизно дві хвилини, очі закриті. Спробуйте уявити приміщення, в якому знаходитеся. Спочатку спробуйте подумки обійти всю кімнату (уздовж стін) , а потім проробіть шлях по всьому периметру тіла – від голови до п’ят і назад.

Уважно стежте за диханням, дихайте через ніс. Зосередьтеся на своєму спокійному диханні протягом 1 – 2 хвилин (як би “втупившись в одну точку) . Постарайтеся не думати ні про що іншому.
3. Зробіть неглибокий вдих і на мить затримайте дихання. Одночасно різко напружте всі м’язи на кілька секунд, намагаючись відчути напругу у всьому тілі. При видиху розслабтеся. Повторіть три рази.
4. Зробіть глибокий вдих і затримайте дихання – грудні м’язи напружені. Відчуйте це напруга, а потім зробіть різкий видих, звільнити грудну клітку, повторіть три рази.
5. Злегка підніміть обидві руки, розчепіривши пальці якомога ширше – як ніби граєте на піаніно, намагайтеся охопити якомога більшу кількість клавіш. Фіксуйте це положення пальців протягом декількох секунд, намагаючись відчути напругу. Потім розслабтеся, руки вільно опустіть на коліна. Повторіть три рази.


Раціональні прийоми запам’ятовування.


Мала мнемотехніка.

1) запам’ятовування перед сном, у стані розслаблення, або після сну, відпочинку;
2) “не в один присід” тут велику роль відіграє повторення (через 2-3 дні);
3) чергувати сприйняття і відтворення;
4) сенсорна (чуттєва) опора – допоміжні прийоми:
вузлики на пам’ять,
підкреслення,
асоціювання  з предметами.
5) обумовлення, воно може бути:
ситуативне (вчіть в одній і тій же обстановці) ,
ритмічне (вчіть в одному і тому ж темпі) ,
емоційне (музика).

Велика мнемотехніка.

1) версифікація (запам’ятовування у віршах);
2) криптографування  (перекодування);
3) виділення логічних структур (що головне, у чому суть);
4) відділення знання від незнання;
5) естетичне (гарне) запам’ятовується краще;
6) дидактичний прийом (вивчили розділ, придумали завдання).


Правила збереження знань.

Виділіть те, що потрібно запам’ятати.
Відпочиньте від стороннього, зосередьтеся на тому, що треба запам’ятати.
Виділіть в об’єктах головне і другорядне, знайдіть зв’язку об’єктів один з одним, використовуйте мнемотехніку.
У складному матеріалі обов’язково виділяйте значеннєві віхи.
Спирайтеся на свій тип пам’яті.
Систематично повторюйте і відтворюйте матеріал, який запам’ятали.
Не змішуйте впізнавання і відтворення.
У разі утруднень згадайте обстановку заучування, йдіть від окремого факту до системи або від більш загальних знань, необхідних у даний момент.       

Як педагогу вплинути на ситуацію, коли він стикнувся  з порушенням дисципліни в аудиторії?

  1. Діагностика. Описуйте поведінку студентів у своєму робочому щоденнику.
  2. Визначте справжній мотив (причину) порушення дисципліни.
  3. Засвоюйте стратегії педагогічного впливу. Можете застосовувати їх почергово, або обрати одну – дві.
  4. Підтримуйте у дітей самоповагу. По великому рахунку, людина, – скільки б їй не було років – яка себе поважає, не демонструватиме негативні моделі поведінки.

Якщо поведінка студентів спрямована на привернення уваги. Справжній мотив такої поведінки: студенти демонструють, що їм потрібні близькі стосунки з учителем, увага конкретного педагога.

  1. Більше уваги приділяйте дітям з хорошою поведінкою, ніж порушникам дисципліни.
  2. Вчіть студентів просити уваги інших, коли вони цього потребують. І робити це цивілізованим способом.
  3. Підвищуйте самоцінність дитини. Якщо завдяки Вашій підтримці студент почне відчувати свою значимість, він буде поважати Вас і себе. Проблема з дисципліною вирішиться автоматично.